Червона конюшина -вологолюбна культура, але не терпить застою води. Кислі та засолені ділянки для нього не підходять. Кращий варіант – слабокислі і суглинисті грунти.
Посів здійснюється навесні.
Переваги:
- вносить в грунт багато азоту;
- покращує механічний і біологічний склад грунту;
- невелика витрата насіння;
- не дає розростатися бур'янам.
Норма висіву: 160-200 г на 1 сотку.
Зазвичай конюшина використовується дачниками та городниками за кількома напрямами: як сидерат (зеленого добрива), як кормова та навіть медоносна рослина. Деякі садівники навіть умудряються його використовувати суто з декоративною метою. Як не дивно, але червоний конюшина здатний наповнювати землю азотом не гірше, ніж люпин, і набагато краще, ніж визнані сидерати: вика, горох, кормові боби. Крім того, він вельми ефективно поглинає багато поживних елементів із пласту, де він росте, ніж і запобігає їх вимиванню в підпальному шарі. Його охоче їдять практично всі травоїдні хатні тварини. Фермери та інші аграрії використовують цю траву на зелений корм, сушать на сіно, заготовляють як силос, так і просто випасають на ньому скотину. Він містить досить багато білка, різних мінеральних речовин і вітамінів. А за поживними параметрами він поступається тільки люцерні. Сіно ж конюшини має приблизно 12-13% білка, і це вельми не поганий показник. Червона конюшина зазвичай вирощують мінімум 2-3 роки, деякі досвідчені селяни умудрюються культивувати його аж 6 років.
- Ціна: 110 ₴



